День незалежності

Сьогодні Україна відзначає свій день незалежності....

Сьогодні тільки лінивий не пише про своє ставлення до свята, які почуття переповнюють  і т.д. Я теж вирішила присвятити цій темі цю публікацію. Чому я теж пишу - можливо, тому що нема що робити, можливо тому що вважаю що добре пишу і мені варто частіше писати, але правда полягає в тому, що я пишу просто тому що вважаю що в Україні дуже мало українського. Ні справді, проблема України в нелюбові до свого: своєї мови, своїх товарів, свого туризму, своєї літератури, свого кіно, своєї кухні та будь-чого.Українці віддають перевагу "общєпанятному" перед українською, віддаємо перевагу італьйському взуттю і кухні перед українськими (хоча чемно кажучи вареники набагато смачніші ніж равіолі), кіно ми дивимось американське, книги читаємо європейські,  а ЗМІ в нас російські.

"На твоїх джінсах американський прапор
На твоїй майці – канадське кленове листя
У твоїх очах видно тільки одне питання:
Хто мені скаже – чому я тут народився?
Не твоя вина – шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути ним
Приспів:
Не стидайся – то твоя земля
Не стидайся – то Україна
Добре там є де нас нема
Стань для батька нормальним сином
Ти знову купиш струйові німецькі шузи
Твої вуха давно вже звикли до чужої музики
На твоїх губах застигла гримаса болі
Чому я тут ше – я хочу давно на волю!

Не твоя вина – шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути ним"

Про яку, шановні, незалежність ми з вами говоримо!?О ви скажете:"Так ми вишиванки носимо і світшоти з тризубами". О круто, за 25 років ми навчилися носити вишиванки... Все, круто, більше нічого не треба робити, одягли вишиванки і тризуби і буде щастя нам...

Але не буде, чуваки не буде... Це звичайно ж круто що люди тепер знають слова гімну і що відповідати на "Слава Україні!". Але цього на жаль недостатньо. Кожен, повторюю кожен громадянин повинен зробити свій внесок, а не чекати що хтось прийде і зробить нам "українську Україну". Люди корупція не зникне поки ми будемо носити пакунки і вирішувати питання "через кума". Рівень товарів і послуг не покращиться, якщо ми будемо продовжувати робити свою роботу абияк. Українська мова не стане поширеною, поки ми будемо споживати російськомовне ЗМІ і не будемо спілкуватися українською. Сміття не стане менше, якщо ми будемо продовжувати смітити і нарікати на теб що влада "повинна" за нами прибирати, так повинна, але ми повинні не смітити. Тому нам до незалежності ще дуже далеко, але надіє на покоління що виростає зараз.